Порядок укладення господарського договору, його зміст.
Законодавство України встановило загальний порядок укладання цивільних
договорів, який стосовно господарських договорів діє у випадках, коли
сторони укладають договори на біржових торгах, ярмарках тощо. Пропозиція
щодо укладення договору повинна бути конкретною і в ній повинні бути
зазначені істотні умови договору.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті
умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї
з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в
письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного
документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами,
телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх
надсилає.
3)Господарський договір — це угода суб'єктів господарювання, що спрямована на встановлення, зміну або припинення між ними гос¬подарських зобов'язань і передбачає їх співробітництво в досягнен¬ні визначених нею господарських (комерційних) результатів. Госпо¬дарський договір являє собою правовий документ, у якому фіксу¬ється факт угоди та зміст зобов'язань сторін.
4) Відповідальність у господарському праві — це комплекс¬ний правовий інститут, який має свій особливий предмет ре¬гулювання — правопорушення у сфері господарювання (гос¬подарські правопорушення).
Господарське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відпо¬відає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єк¬тивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.
Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника і загалом базується на презумпції його вини.
Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки.З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопо¬рушника безпосередньо або за допомогою суду. Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи майнового впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені або інші несприятливі для правопорушника правові на¬слідки. Загальним принципом цієї відповідальності є держав¬на забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових та інших господарських санкцій. Держа¬ва гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і за¬гальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування господарських санкцій.
За змістом господарсько-правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи май¬нових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Суб'єкти господарю¬вання (як господарські організації, так і громадяни-підприємці) можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків тощо).
7) Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:
1) самостійно господарювати на землі;
2) пункт 2 виключено;
3) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;
4) використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;
5) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем;
6) власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень;
7) одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підвищення родючості грунтів у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.
Громадянин України, якому земельна ділянка належить на праві приватної власності, може укладати договір застави з кредитною установою.
8)Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне
володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві
для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Земля - основне національне багатство
1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.2. Право власності на землю гарантується.
3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди
правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати
екологічну ситуацію і природні якості землі.
9) Вирішення земельних спорів — специфічний спосіб захисту суб'єктивних прав і законних інтересів землекористувачів та власників земельних ділянок. У Земельному кодексі України відсутнє легальне визначення поняття земельного спору, але під власне земельним спорові необхідно розуміти конфлікт, який виник відносно суб 'єктивного права на земельну ділянку фізичної або юридичної особи, яка на законних підставах користується цією діїянкою. Однією із сторін такого спору виступає, як правило, суб'єкт, який набув права безпосе^ редньої експлуатації корисних властивостей земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням. Предметом земельного спору є дійсне або передбачуване право особи на конкретну земельну ділянку.До земельних спорів належать у першу чергу конфлікти, пов"язані з реалізацією, здійсненням землекористувачами належних їм право-мочностей. Серед них — спори, що виникають у зв'язку з наданням або вилученням земельних ділянок: неможливістю або обмеженням належної експлуатації земельних ділянок за цільовим призначенням; володінням земельними ділянками(наприклад, неправомірним зайняттям земельної ділянки), належністю земельних ділянок тощо.Поряд з власне аемепьними спорами виникають майнові спори, пов'язані з земельними відносинами. Це, наприклад, спори щодо відшкодування збитків і визначення їх розміру, які виникають у зв'язку з порушенням земельного законодавства, вилученням (викупом) земельних ділянок та ін.
11) Приро́дно-запові́дний фо́нд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Державна служба заповідної справи.
12) Види екологічних правопорушень — це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки, об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу. Види екологічних правопорушень — це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки, об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.Екологічні правопорушення в залежності від предмета і об’єкта посягання можуть бути в галузі— використання природних ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері використання і охорони атмосфери;— охорони навколишнього природного середовища : порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;
15) Систе́ма оподаткува́ння — сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються в установленому порядку.Системи класифікації та види систем оподаткування .Системи оподаткування можна класифікувати за багатьма ознаками та принципами.Системи оподаткування за визначеність суми податків:обкладне оподаткування - податки сплачуються в залежності від доходу, власності і т.п., сума платежу формується знизу і загальна кількість зібраних коштів є лише прогнозованою, саме ця система панує зараз в світі;розкладне оподаткування - спершу визначається сума яку слід зібрати, а потім її "розкладають" на платників за певними правилами, була дуже поширена в давнину, але зараз майже не зустрічається.
18) Кримінальне покарання - засіб державного .примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду. Метою покарання відповідно до ст. 22 КК України є:
кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 23 КК України покарання поділяються на три групи: основні; додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних; змішані, які можуть бути як основними, так і додатковими.
Основні покарання: позбавлення волі; виправні роботи без позбавлення волі; позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності; штраф; громадська догана. До військовослужбовців строкової служби може застосовуватись покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон.
Додатковими покараннями визнаються: конфіскація майна; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення батьківських прав згідно з чинним законодавством.
Позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності та штраф можуть застосовуватися не тільки як основні, а й як додаткові покарання.
Як виняткова міра покарання допускається застосування смертної кари - розстрілу за особливо тяжкі злочини у випадках, спеціально передбачених особливою частиною КК України.
Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не можна застосувати до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку (ст. 24 КК).
20) Звільнення від кримінальної відповідальності – це здійснювана у відповідності з кримінальним законом і кримінально-процесуальним законом відмова держави в особі компетентних органів від застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які вчинили злочин.
21) Органам прокуратури належить особливе місце в механізмі гарантій законності. Захищаючи права і свободи громадян, інтереси держави і суспільства органи прокуратури, керуючись у своїй діяльності законами, можуть зобов’язати від імені держави будь-якого керівника піднаглядного органу, організації чи установи усунути порушення законності, вжити заходів для попередження таких порушень у майбутньому, вимагати притягнути до відповідальності винних. Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, органами, що виконують судові рішення у кримінальних справах, а також застосовують інші заходи примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - прокурори користуються широкими владними повноваженнями, які, власне розкривають суть прокурорсько-наглядової влади. Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів на території України, беручи участь у законодавчому процесі присутністю на засіданнях ВРУ та її органів, інформуючи депутатів про стан законності в державі тощо, органи прокуратури взаємодіють із законодавчою владою, сприяючи у виконанні її безпосередніх завдань. Нагляд за додержанням законів КМУ, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими органами державного та господарського управління й контролю, прокурор сприяє здійсненню й виконавчої влади в рамках закону. Участь прокурора у здійсненні судочинства полягає у його праві реагувати на незаконні судові рішення, шляхом внесення відповідно апеляційного та касаційного подання, а це означає, що органи прокуратури допомагають судовій владі у забезпеченні правосуддя.
22) Слу́жба безпе́ки Украї́ни — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Була створена на матеріально-технічній базі КДБ УРСР та фактично є його спадкоємицею.Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
23) Органи внутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави.міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань.
Ознаки міліції:
1. Міліція – це державний орган, який є частиною державного апарату та наділений державно – владними повноваженнями. Міліція виходячи з принципу розподілу влади на три гілки, відноситься до системи органів виконавчої влади.
2. Міліція – озброєний орган. Працівники міліції отримують зброю, яку можуть використовувати тільки в виключних випадках, для забезпечення виконання службового обов’язку по захисту інтересів держави, прав і свобод громадян, охороні правопорядку та власності від протиправних посягань. Випадки, при яких допускається застосування зброї, передбачені у ст. 15 Закону України „Про міліцію”.
3. Основна ціль діяльності міліції – захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, інтересів держави та суспільства.

2.2. Основні засади діяльності міліції.
Засади діяльності міліції – це основні ідеї, положення, закріплені у Конституції та законах України, на яких базується устрій, порядок функціонування та повноваження органів міліції.
Згідно зі ст. 3 Закону України „Про міліцію” до основних засад, на яких базується діяльність міліції, належать:
1. Законність.
2. Гуманізм та повага то особи.
3. Соціальна справедливість.
4. Взаємодія міліції з трудовими колективами, громадськими організаціями та громадянами.
5. Гласності.
6. Невтручання в діяльність міліції зі сторони політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань.